Сімнадцять разів виставлявся на торги державний пакет акцій ПАТ «ТРЗ «Оріон» який становить 96,13 відсотка у статутному капіталі товариства - покупців немає. Тільки у 2016 році тричі оголошувався конкурс, у 2017 вже вісім разів виставлялися акції заводу на продаж через Київську міжнародну фондову біржу – результату немає. Невже, все-таки, причиною є висока вартість пакету акцій, яка на сьогоднішній день становить 95 мільйонів гривень.
З приводу цього, хочу поділитися деякими думками. Мені здається, що зараз у військах, а також в силових відомствах надто висока бюрократія; недостатнє фінансування не дає можливості приймання оперативних рішень – це проблеми державного сектору економіки і, як результат, – відсутність сучасного оснащення в діючій армії.
З іншої сторони – приватні підприємства мобільніші, але не мають виходу в структури оборонки, і тим паче на зовнішні ринки. Негативно впливає також надмірна засекреченість окремих оборонних відомств, тут просто необхідно підвищити прозорість.
У нас, в промисловців, десятиліттями діє формула – «військові знають, що хочуть, а промисловість знає, що їм треба!»
Одна з болючих проблем, яка обговорюється вже десятиліття - це імпортозаміщення. Як можна виготовити сучасну машину, припустимо БТР- 4, коли 45 відсотків комплектації складають російські вузли і деталі? Що ж роблять наші військові ідеологи, які напрями вони затверджують?
Разом з тим, сучасні зразки зброї і техніки не підйомні без грамотних, військово-підкованих сучасних фахівців - конструкторів – а їх немає… Старих ми втратили - відправили на пенсію, відпустили за кордон, а молодих не готовимо.
Ще одна кричуща проблема – стандартизація і сертифікація виробів. В Україні по деяких напрямках забули взагалі про такі категорії. Ще раз згадаю про експорт. В любій державі поважають аксіому: «Не буде експорту – не буде сучасного оборонно-промислового комплексу». Крапка!
Недавно в інтерв’ю президент Спілки підприємців – Юрій Єхануров сказав: «Міністерство оборони понад 20 років було під тиском, виробило систему оборони від тих, хто весь час скорочував чисельність військ. А в 2010 році взагалі призупинено розробку систем управління військами та озброєнням…» Чи потрібні коментарі?
Сьогодні на озброєння виділяють фактично 20% потреби, але про це замовчують і годують промисловців обіцянками. На зв’язок – взагалі мізер, а потрібно оборонникам хоча в межах 5 міль’ярдів гривень щорічно. Дуже оригінально знову ж таки Єхануров висловився про зв’язок: «Його рівень – «алло, баришня». Для тих хто ще не знає: радіостанція – це надзвичайно потужний комп’ютер. І коли збираємо його в Україні – отримуємо дефакто «залізо» - таке заключення зробив Сергій Згурець – директор компанії «Depehse – Express», а деякі підприємства вже сьогодні не зможуть опанувати певні імпортні технології.
Напрошується висновок – тісніше працювати з приватним оборонним сектором – гнучкість і здатність поставити озброєння у війська.
Наведу деякі коментарі державних діячів нашої країни: Народний депутат – Дмитро Тимчук констатує, що державне оборонне замовлення за півроку не виконане, а по деяких напрямах – на 5%, особливо на бронетанкових заводах Харкова та Житомира.
Голова комітету з оборонки у Верховній раді С. Пашинський на засіданні членів комітету Верховної Ради наголосив, - терміни реалізації держзамовлення зриваються через бюрократичні підходи Кабінету Міністрів. Висновок Пашинського - це «навіть, не корупція, це тупа безвідповідальність» - так оцінив депутат ставлення виконавчої влади до державного оборонного замовлення.
Новий проект приватизації підприємств ОПК – особливо залучення іноземних інвестицій. Експорт – це ліквідація посередників, які збільшують ціну на 15-20 відсотків; а так залишать кошти в прибуток, який піде на розвиток підприємства.
Голова правління ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»
Ярослав Карпик.
